вихати
ВИХАТИ, аю, аєш, недок., ВИХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Махати, хитати або маяти. Микола зняв шапку і вихав нею над головою (Н.-Лев., II, 1956, 232); Гілками вихає [молода акація] (Тич., II, 1957, 23); Батіг із свистом вихнув у повітрі й простягся через Карпову голову (Ле, Наливайко, 1957, 298); // Пересмикувати. - А це вам й по-жіночому! - гукає він знову, розпластується на воді, мов жаба, вихає спиною, перебирає ногами (Мирний, IV, 1955, 318).
2. Брикати, бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин). Зовні Рубін в цю хвилину був схожий на молодого стригуна, що, прищуливши вуха, наготувався вихнути (Сенч., Опов., 1959, 4).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихаю | вихаємо |
2 особа | вихаєш | вихаєте |
3 особа | вихає | вихають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихатиму | вихатимемо |
2 особа | вихатимеш | вихатимете |
3 особа | вихатиме | вихатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихав | вихали |
Жіночий рід | вихала | |
Середній рід | вихало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихаймо | |
2 особа | вихай | вихайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вихаючи | |
Минулий час | вихавши |