вихвачувати
ВИХВАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИХВАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. 1. Швидко віднімати, виривати що-небудь у когось; вихоплювати. Тут хлоп'я у старости і вихватило паличку (Кв.-Осн., II, 1956, 392); Галя, втершись, мовчки вихватила з рук у найближчого школяра бузкову лозину й кинулася зразу до Павлушки (Вас., І, 1959, 154).
2. Рвучко витягати, виймати що-небудь з чогось, звідкись. [Юсуф (вихвачує з піхви шаблю ):] Що це за бунт? (Н.-Лев., II, 1956, 466); Враз із горна вихватив [коваль] червоний шмат заліза на ковадло, - дзянь, дзянь... (Головко, II, 1957, 15).
3. тільки док., перен., розм. Швидко, вчасно зібрати урожай чого-небудь перед негодою. - Думаємо вихватити [буряки] і перевезти до дощів (Донч., VI, 1957, 363).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихвачую | вихвачуємо |
2 особа | вихвачуєш | вихвачуєте |
3 особа | вихвачує | вихвачують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихвачуватиму | вихвачуватимемо |
2 особа | вихвачуватимеш | вихвачуватимете |
3 особа | вихвачуватиме | вихвачуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихвачував | вихвачували |
Жіночий рід | вихвачувала | |
Середній рід | вихвачувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихвачуймо | |
2 особа | вихвачуй | вихвачуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вихвачуючи | |
Минулий час | вихвачувавши |