вихляти
ВИХЛЯТИ, яю, яєш, недок., розм. 1. Рухатися нерівно, похитуючись, звертаючи з боку на бік. Авто несамовито неслося, вихляючи по мосту і за мостом (Ле, Клен. лист, 1960, 117); У шлюпі вирушала на гулянку весела компанія морячків.. Весла лягли на воду, і шлюп почав п'яно вихляти по Практичній гавані (Смолич, V, 1959, 716); // перен. Хитрувати, говорити неправду. Вихляв штабс-капітан чи говорив щиро, - трудно було зрозуміти (Добр., Ол. солдатики, 1961, 143).
2. чим. Махати, хитати. Жучка, що потяглась була до хліба, враз одскочила назад. Вона переступала з ноги на ногу, вихляла хвостом, висолоплювала.. язик, але ближче не підступала (А.-Дав., За ширмою, 1963, 84).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихляю | вихляємо |
2 особа | вихляєш | вихляєте |
3 особа | вихляє | вихляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихлятиму | вихлятимемо |
2 особа | вихлятимеш | вихлятимете |
3 особа | вихлятиме | вихлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихляв | вихляли |
Жіночий рід | вихляла | |
Середній рід | вихляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихляймо | |
2 особа | вихляй | вихляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вихляючи | |
Минулий час | вихлявши |