вихорець
ВИХОРЕЦЬ 1, рця, ч. 1. Зменш. до вихор1 1. Попереду з путівця пурхає клапоть пилу, другий, зводиться вихорець (Ю. Янов., II, 1954, 199); Ген біля Домашиної хати зав'юнилось, завирувало, затріпотіло - народжувався малий вихорець (Гуц., Скупана.., 1965, 88).
2. у знач. присл. вихорцем. Швидко. Та лиш тільки вона [Ганна Михайлівна] наблизилась, дівчатка зірвалися вихорцем і побігли (Жур., Звич. турботи, 1960, 91).
ВИХОРЕЦЬ2, рця, ч. 1. Зменш. до вихор2.
2. у знач. присл. вихорцем. Сторчма (про волосся). Ітимуть діти - вихорцем чуби... (Бичко, Вогнище, 1959, 99).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вихорець | вихорці |
Родовий | вихорця | вихорців |
Давальний | вихорцеві, вихорцю | вихорцям |
Знахідний | вихорець | вихорці |
Орудний | вихорцем | вихорцями |
Місцевий | на/у вихорці | на/у вихорцях |
Кличний | вихорцю | вихорці |