вихідчини
ВИХІДЧИНИ, чин, мн., розм. Народний звичай відзначати залишення житла при переїзді, виїзді і т. ін. Завтра вони [рибалки] мали виряджатись на ціле літо на море.. Рибалки пообідали надворі, потім поскладали на віз здорові мережі й посуд, набрали харчі.. й ввійшли в світлицю, щоб сповнить звичай вихідчин (Н.-Лев., II, 1956, 224).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вихідчини | |
Родовий | вихідчинин | |
Давальний | вихідчинам | |
Знахідний | вихідчини | |
Орудний | вихідчинами | |
Місцевий | на/у вихідчинах | |
Кличний | вихідчини |