виїжджений
ВИЇЖДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виїздити. Летять вони, неначе стріли з лука, На вірних, виїжджених скакунах (Рильський, II, 1956, 24); Привокзальна площа, виїжджена вздовж і впоперек автомобілями, була оточена стіною з білої акації, осокорів і берестів (Сенч., На Бат. горі, 1960, 218); Виїжджений шлях крутився між горбами й зникав у далині (Сміл., Зустрічі, 1936, 234).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виїжджений | виїжджена | виїжджене | виїжджені |
Родовий | виїждженого | виїждженої | виїждженого | виїжджених |
Давальний | виїждженому | виїждженій | виїждженому | виїждженим |
Знахідний | виїжджений, виїждженого | виїжджену | виїжджене | виїжджені, виїжджених |
Орудний | виїждженим | виїждженою | виїждженим | виїждженими |
Місцевий | на/у виїждженому, виїждженім | на/у виїждженій | на/у виїждженому, виїждженім | на/у виїжджених |