виїзний
ВИЇЗНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з виїздом (у 1 знач.). Ось уже понад місяць Даша працює виїзним касиром (Жур., Даша, 1961, 15); // Признач. для їзди, а не для сільськогосподарських робіт. Наступного дня скульптор поїхав. Вони вирушили разом з Іваном Федоровичем виїзною тачанкою (Гончар, I, 1954, 504); Сірі виїзні коні, в яблуках, викотились з густої імли й пішли чвалом (Кучер, Трудна любов, 1960, 13).
2. Влаштований, організований на певний строк за межами місця постійного перебування, місця роботи. В неділю.. в селі Щербанівці виїзна сесія губсуду буде розглядати справу "Матюшиної банди" (Головко, II, 1957, 183); Враховуючи свої виробничо-творчі ..можливості, театр запланував провести у цьому році 39 виїзних вистав (Мист., 6, 1958, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виїзний | виїзна | виїзне | виїзні |
Родовий | виїзного | виїзної | виїзного | виїзних |
Давальний | виїзному | виїзній | виїзному | виїзним |
Знахідний | виїзний, виїзного | виїзну | виїзне | виїзні, виїзних |
Орудний | виїзним | виїзною | виїзним | виїзними |
Місцевий | на/у виїзному, виїзнім | на/у виїзній | на/у виїзному, виїзнім | на/у виїзних |