владний
ВЛАДНИЙ, а, е. Здатний, схильний нав'язувати свою волю, підкоряти собі. Олександр був владним князем і розумів, що у воєнний час потрібна міцна влада (Іст. СРСР, І, 8, 1956, 87); Свідомість того, що вона необхідна для Річинських, розбурхала в ній приспану під оболонкою фальшивої покори владну вдачу (Вільде, Сестри.., 1958, 512); // Який виражає владу, волю, рішучість. Вираз обличчя у нього не лихий, але владний (Л. Укр., III, 1952, 145); Було, по вулицях знайомих Ідеш до рідної ріки - І раптом бачиш владний помах Богдана гордої руки (Рильський, 300 літ, 1954, 79); Владний голос впливав на людей завжди, або лякаючи їх, або витвережуючи (Панч, О. Пархом., 1939, 86).
@ Бути владним над собою - зберігати самовладання, стримувати свої почуття. Вона все ще не владна над собою. Вона зараз візьме свій чемодан і вийде на перон, бо відмовитись від мрії неможливо (Собко, Срібний корабель, 1961, 155).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | владний | владна | владне | владні |
Родовий | владного | владної | владного | владних |
Давальний | владному | владній | владному | владним |
Знахідний | владний, владного | владну | владне | владні, владних |
Орудний | владним | владною | владним | владними |
Місцевий | на/у владному, владнім | на/у владній | на/у владному, владнім | на/у владних |