вогнецвіт
ВОГНЕЦВІТ (розм. ОГНЕЦВІТ), у, ч. Рослина з жовто-синіми квітками.
* У порівн. Горів огнецвітом орден (Жур., Дорога.., 1948, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вогнецвіт | вогнецвіти |
Родовий | вогнецвіту | вогнецвітів |
Давальний | вогнецвітові, вогнецвіту | вогнецвітам |
Знахідний | вогнецвіт | вогнецвіти |
Орудний | вогнецвітом | вогнецвітами |
Місцевий | на/у вогнецвіті | на/у вогнецвітах |
Кличний | вогнецвіте | вогнецвіти |