вода
ВОДА, и, ж. 1. Прозора, безбарвна рідина, що становить собою найпростішу хімічну сполуку водню з киснем. Іде чернець Дзвонковую У яр воду пити (Шевч., II, 1953, 37); Десь внизу засичала, заклекотіла вода, мов щось важке і живе покотилось по трубі (Збан., Незабутнє, 1953, 50); // перен. з означенням. Напій або розчин якоїсь речовини. Я пив газовану воду з кизиловим сиропом (Ю. Янов., І, 1958, 355); // з означ. і в мн. Лікувальна рідина мінеральних джерел. Для полегшення головного болю вживається аспірин і пірамідон, при кашлі - лужні води наполовину з теплим молоком (Наука.., 1, 1958, 22); // перен., розм. Непотрібні, беззмістовні фрази і т. ін. у викладі матеріалу; багатослів'я. Вода пухлих дисертацій без всякої шкоди для діла може бути.. викачана з них заздалегідь (Мовозн., XIII, 1955, 12).
@ Важка вода див. важкий; Дистильована вода див. дистильований; Тала вода див. талий.
@ Варити воду з кого див. варити; Водою не розлити (не розіллєш) кого - хтось із кимсь дуже дружить. Всі вони (артилеристи] зв'язані міцною дружбою; їх і водою не розіллєш (Кучер, Чорноморці, 1956, 331);
Дмухати на холодну воду див. дмухати; [І] за холодну воду не братися (не взятися) - нічого не робити. - До вісімнадцяти років мати мені й за холодну воду братися не дозволяла (Руд., Остання шабля, 1959, 30); Нема промитої води кому від кого - немає просвітку (життя, спокою). То було батько тихий, тихий, а тепер мені промитої води нема ні від матері, ні від батька (Барв., Опов.., 1902, 238); Не розлий вода - нерозлучні. - Андрій з якимсь чорнявим парубчаком товаришує. Прямо не розлий вода стали (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 762); Посадити на хліб і воду див. посадити;
Сьома (десята) вода на киселі, ірон. - про далеке споріднення. Такий він мені родич, як десята вода на киселі! (Укр.. присл.., 1955, 325); Товкти воду в ступі - робити що-небудь марно. - Той піп давно воду в ступі товче (Барв., Опов.., 1902, 159); Утопити кого в ложці води див. утопити; Холодною водою облити (обдати) - вгамувати чийсь запал. Та суворе батькове слово мов водою холодною обіллє і прожене сон... (Коцюб., І, 1955, 21); Хоч водою розливай - затятий, упертий (про бійку, сварку і т. ін.). Зчиняли бучу, хоч водою їх розливай (Чорн., Пісні.., 1958, 79); Хоч з лиця воду пити (пий) - дуже гарний (гарна, гарне) на вроду. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Вовчок, І, 1955, 80); Як (мов і т. ін. ) вогонь з водою хто з ким див. вогонь; Як (мов і т. ін. ) води в рот набрати - вперто мовчати, нічого не говорити. Чіпка - як води набрав в рот. Він мовчки їв, мовчки пив (Мирний, II, 1954, 229); Кузьмін мовчить, мов води в рот набрав (Збан., Сеспель, 1961, 38); Марко наче в рот води набрав: не звертався, не обзивався ні до кого (Л. Янов., I, 1959, 103);
Як (мов і т.ін. ) крапля (дві краплі) води подібний (схожий) на кого - дуже подібний (схожий) на когось. [Березняк:] Ти молодим, як крапля води, на нього схожий був (Крот., Вибр., 1959, 509); Як (мов і т. ін. ) у воду дивитися - неначе наперед знати, точно передбачати події. І таки Миколка як у воду дивився. Рівно через місяць.. з'явилися радянські танки (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 358).
2. перев. мн. Водна маса джерел, озер, річок, морів, океанів. Це річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (Коцюб., III, 1956, 349); Джерельні води відводять з допомогою одного або кількох каналів - вловлювачів (Колг. енц., II, 1956, 216); // Водна поверхня морів, озер, річок. Сотні суден борознять води Дніпра (Рад. Укр., 3. XI 1948, 3); На тихих подах і на суходолі Весна співа на різні голоси (Дор., Тобі, народе.., 1959, 9); // Водні простори, ділянки морів, озер, річок. Територіальні води.
@ Багато (чимало) води утекло (утече) - минуло (мине) багато часу. А може, поки зійдемося знову, Води багато утече з річок (Л. Укр., І, 1951, 102); Виводити (вивести) на чисту (свіжу) воду див. виводити1;
Виходити (вийти) сухим з води див. виходити; Вилами [по воді] писано див. вила; [Хоч] з мосту [та] у воду - так тяжко, що краще утопитися, заподіяти собі смерть. Всі вмовляють та просять: - Не йди за кріпака, не йди. Як такого ходу, то лучче з мосту та в воду (Вовчок, І, 1955, 23); Зі служби господар прогнав, домівку забрали... Хоч з мосту мені та у воду (М. Ол., Чуєш.., 1959, 51); Іти (йти, піти) [і] у вогонь і [у] воду див. вогонь; Каламутити воду див. каламутити; Кінці у воду див. кінець; Лити воду на чийсь млин (чиєсь колесо) див. лити; Ловити рибу (рибку) в каламутній воді див. ловити; Як (мов і т. ін. ) у воду опущений - похмурий, сумний. - Чого ти, доню, така невесела, мов у воду опущена? (Кв.-Осн., II, 1956, 37); Нижче трави, тихіше води див. трава; Піти (збігти) за водою: а) минути без вороття (про час). Минає день, тиждень, місяць, і півроку збігло за водою (Вовчок, І, 1955, 126);
б) зникнути, марно пропасти. Ой ще зілля піднесеться вранці під росою, - та твоєї доні доля пішла за водою. (У. Кравч., Вибр., 1958, 38); Пройти вогонь і воду див. вогонь; Проти води плисти - йти проти загального напряму; Хоч у воду скачи (стрибай і т. ін. ) - хоч топися, хоч заподій собі смерть; Чистої води хто, що - справжній, справжнісінький. І хоч лист його звучить нібито й патріотично, але це ж чистої води провокація! (Руд., Остання шабля, 1959, 460); Як (мов і т. ін. ) вода змила (умила) - зник (зникла і т. ін.) швидко й безслідно. Повернулись пани на державу, - і усі музики ті й танці як вода умила (Вовчок, I, 1955, 172); Як (мов і т. ін .) з води йде (росте) - дуже легко, гарно й швидко. - Торік.. ми проходили, сеї хати не було. - Еге, у нас так - у нас все, як з води йде! - усміхнувся кривий (Мирний, IV, 1955, 206); Як (мов і т. ін. ) з гуски вода див. гуска; Як (мов і т. ін. ) у воду впасти - зникнути безслідно; пропасти. Перевернув у коморі все догори дном, а халяви - мов у воду впали (Іщук, Вербівчани, 1961, 7); Цілісінький день шукали Тихозорова. Хлопець наче у воду впав (Донч., II. 1956, 67); Як (мов і т. ін. ) риба з водою див. риба; Як (мов і т. ін. ) риба у воді (бути, почувати себе і т. ін. ) див. риба.
3. тільки мн. Лікувальні мінеральні джерела, а також курорт з такими джерелами. На той год [рік] ми хочем знов їхати куди-небудь на води (Л. Укр., V, 1956, 8).
4. тільки мн., мед. Навколоплідна рідина.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вода | води |
Родовий | води | вод |
Давальний | воді | водам |
Знахідний | воду | води |
Орудний | водою | водами |
Місцевий | на/у воді | на/у водах |
Кличний | водо | води |
водити
ВОДИТИ, воджу, водиш, недок., перех. 1. Тримаючи когось за руку, лікоть і т. ін., допомагати йти. Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Л. Укр., V, 1956, 19); З перших літ дитину мати За рученьку водить; А як стане підростати, Само собі ходить (Граб., II, 1959, 415); // Супроводити когось по якійсь території, приміщенню, показуючи що-небудь, гуляючи тощо. Він водив Петра усюди, показував рибальські снасті, розказував, куди, що і як (Мирний, І, 1954, 353); А коли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (Кучер, Чорноморці, 1956, 26); // Примушувати когось іти з собою куди-небудь. В ту ніч у вікно бачив Яким, як водили його [Давида] на допит (Головко, II, 1957, 173); // Примушувати йти з собою приручену тварину. [Відьма:] Я медведя водитиму, А як найду ката, То й спущу його на його (Шовч., І, 1951, 370); Двором затупцяли коні й задеренчало цебро, певне, фурман водив коні до води (Досв., Вибр., 1959, 48); // перен., розм. Манити обіцянками, подавати надію на щось. - Та ти кажи, чи підеш за нього, чи не підеш, а то водить парубка - ні собі, ні людям! (Коцюб., І, 1955, 23); Два роки буде, як він дівчину водить, а тепер як? Залишити її на посміх людям? (Вільде, Сестри.., 1958, 83).
Водити танок (рідко хоровод) - ходити по колу з піснями, узявшись за руки. Сопілки й сурми грають, І скрипочка заводить; Ох, то ж моя кохана Танок весільний водить! (Л. Укр., IV, 1954, 83); - Там, - пригадала княгиня Ольга, - в далекому Києві і по всій Русі в цей вечір.. клали вогні, співали пісень, водили танці (Скл., Святослав, 1959, 170); Набігалась [Оксана] у хрещика, виморила усіх, давай хороводи водити (Кв.-Осн., II, 1956, 426).
@ Водити за ніс - манити обіцянками, обманювати. Мудрий не дасться за ніс водити (Номис, 1864, № 3076).
2. Йти на чолі кого-, чого-небудь; очолювати, бути ватажком (війська, загону і т. іи.). [Один козак:] Ти вірно служив, водив військо на ворогів і край оборонив (Н.-Лев., II, 1956, 436); Знов полки й ескадрони В битвах водить Будьонний (Криж., Срібне весілля, 1957, 282).
@ Водити перед - бути ватажком. Посеред отари й "предводительський синок" крутився, - та, видно, йому не водити переду! (Мирний, II, 1954, 261).
3. Керувати рухом чого-небудь (автомашини, судна, літака і т. ін.). Третій день Галина водить пасажирський швидкісний паровоз на новій залізничній колії (Ле, Опов. та нариси, 1950, 145); А наймолодший [син] вчиться Водити літака (Мал., Серце.., 1959, 162).
4. чим. Рухати чимсь то в один, то в другий бік. А все це булана.. Серце її не на місці, ото вже водитиме вухом, поки й спіткнеться (Тич., І, 1957, 237); За кожним рухом олівця Василько водив ще й кінчиком язика (Панч, Гарні хлопці, 1959, 146); // Пересувати щось по якій-небудь поверхні. Водячи указкою по карті, він розповідає, які ріки зустрінуться під час мандрівки (Донч., IV, 1957, 383).
Водити очима: а) (по кому - чому ) дивитися, спрямовуючи зір то на один предмет, то на другий. Санда стояла мовчки й водила по всіх очима (Коб., III, 1956, 477); Гавриш похмуро слухав Черемицю і, мов застукане звірятко, неспокійно водив очима по кімнаті (Коцюба, Нові береги, 1959, 337); б) (за ким ) пильно стежити. Проценко витягнув шию і знай водив палючими очима за співачкою (Мирний, III, 1954, 273).
5. у чому, розм. Зодягати, наряджати кого-небудь у щось. А жіночку свою любив.. Як те паня, як ту дитину, У намистах водив! (Шевч., II, 1953, 105); Що ти мене, як старця, у драному водиш? (Сл. Гр.).
@ Водити компанію з ким - мати товариство, знатися з кимсь. - З Костогризами і Сороками я не люблю водити компанії (Фр., IV, 1950, 103); З Юрієм, правда, вони компанію водили, бо він був старший за них літами і дужчий (Бурл., Напередодні, 1956, 11); Водити хліб-сіль (хліб і сіль) з ким - бувати в гостях один в одного; приятелювати. [Кембль:] З покійним Джеком водили здавна ми хліб-сіль (Л. Укр., III, 1952, 30).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воджу | водимо |
2 особа | водиш | водите |
3 особа | водить | водять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | водитиму | водитимемо |
2 особа | водитимеш | водитимете |
3 особа | водитиме | водитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | водив | водили |
Жіночий рід | водила | |
Середній рід | водило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | водімо | |
2 особа | води | водіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | водячи | |
Минулий час | водивши |