вольовий
ВОЛЬОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до воля 1. Вольовим зусиллям він спиняв нервовий дрож (Кол., Терен.., 1959, 38); У вольових діях виявляється єдність розуму і волі людини (Рад. психол. наука.., 1958, 320).
2. Який має тверду волю, характер; наполегливий. Вона була дівчина наполеглива, вольова (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 63); // Який виражає тверду волю, вдачу. У цього ставного вченого було вольове обличчя (Грим., Подробиці.., 1956, 154).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вольовий | вольова | вольове | вольові |
Родовий | вольового | вольової | вольового | вольових |
Давальний | вольовому | вольовій | вольовому | вольовим |
Знахідний | вольовий, вольового | вольову | вольове | вольові, вольових |
Орудний | вольовим | вольовою | вольовим | вольовими |
Місцевий | на/у вольовому, вольовім | на/у вольовій | на/у вольовому, вольовім | на/у вольових |