вояка
ВОЯКА, и, ч. 1. Те саме, що вояк 1. Так наші смілії вояки Тут.. проливали кров (Котл., І, 1952, 227); Леонідові радісно було усвідомити себе знову бійцем, воякою (Гончар, Земля.., 1947, 68).
2. ірон. Про поганого, недолугого солдата.
3. ірон. Про хлопця, що наслідує вояків. - Ану зараз же піди викинь [гвинтівку] у річку!.. Ти ба який вояка сонливий! (Цюпа, Три явори, 1958, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вояка | вояки |
Родовий | вояки | вояк |
Давальний | вояці | воякам |
Знахідний | вояку | вояк |
Орудний | воякою | вояками |
Місцевий | на/у вояці | на/у вояках |
Кличний | вояко | вояки |
вояк
ВОЯК, а, ч. 1. Той, хто воює, б'ється з ворогом; боєць, воїн. Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони (Гончар, Новели, 1954, 50); Іванко вояк хоробрий, не злякається, якщо в дорозі мечем доведеться з лихими людьми розмовляти (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 176).
2. заст. Рядовий військовослужбовець в армії. Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (Фр., II, 1950, 277).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вояк | вояки |
Родовий | вояка | вояків |
Давальний | воякові, вояку | воякам |
Знахідний | вояка | вояків |
Орудний | вояком | вояками |
Місцевий | на/у вояку, воякові | на/у вояках |
Кличний | вояче | вояки |