встрявати
ВСТРЯВАТИ (УСТРЯВАТИ), встряю, встряєш, недок., ВСТРЯТИ (УСТРЯТИ) і ВСТРЯНУТИ (УСТРЯНУТИ), ну, неш, док. 1. у що і до чого, розм. Втручатися, вплутуватися в яку-небудь справу. Завжди вона встряє не в свої справи (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 252); - А вже сей Колісник. Куди не ткнися, всюди він устряне (Мирний, III, 1954, 274); // У сполученні з віддієслівними іменниками означає: починати дію, виражену відповідним іменником; брати участь у чому-небудь. Я ж думаю, що нам у львівські сварки нема рації встрявати (Л. Укр., V, 1956, 420); Їм [матросам] треба було висісти на глухий берег і встрявати в сухопутну битву (Ю. Янов., II, 1958, 200); Його ображало, що якийсь наймит.. устряв до розмови, як з рівними (Коцюб., II, 1955, 140).
2. між кого, розм. Потрапляти куди-небудь, опинятися де-небудь. - Йосипе! - обізвався Яків, - і чого ти устряв між жінок? - Геть покинь їх, іди сюди (Мирний, IV, 1955, 51); // до чого. Входити, вступати до організації) товариства і т. ін. Хто встрявав до такого братства, той на все життя набиравсь у йому пошани до просвіти (Н.-Лев., І, 1956, 182).
3. у чому, діал. Застрявати. Митрунько ліз якось попереком та й устряв у плоті (Март., Тв., 1954, 146).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | встряю | встряємо |
2 особа | встряєш | встряєте |
3 особа | встряє | встряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | встряватиму | встряватимемо |
2 особа | встряватимеш | встряватимете |
3 особа | встряватиме | встряватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | встрявав | встрявали |
Жіночий рід | встрявала | |
Середній рід | встрявало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | встряймо | |
2 особа | встряй | встряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | встряючи | |
Минулий час | встрявавши |