вуйко
ВУЙКО, а, ч., діал. 1. Дядько по матері, брат матері. - Ні, донько! - обізвався її вуйко помиряючи.., мов вибачаючи свою сестріницю за її жорстокість (Коб., III, 1956, 159).
2. Про старшого віком чоловіка (звичайно при шанобливому звертанні). Петро одкинув лопату набік і поліз до отвору. - Ану, давайте, вуйку, свої клешні!.. (Кол., Терен.., 1959, 214); - Ви за свою сміливість, вуйку, два тижні сиділи в тюрмі (Томч., Жменяки, 1964, 104).
3. перен. Ведмідь. Виходив вуйко вранці по суниці, Солодкі в дуплах видирать меди (Перв., II, 1958, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вуйко | вуйки |
Родовий | вуйка | вуйків |
Давальний | вуйкові, вуйку | вуйкам |
Знахідний | вуйка | вуйків |
Орудний | вуйком | вуйками |
Місцевий | на/у вуйку, вуйкові | на/у вуйках |
Кличний | вуйку | вуйки |