вухатий
ВУХАТИЙ, а, е. Який має великі або довгі вуха. Вухатий ослик розумно поводив очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 217); * Образно. Земля прислухається до придорожніх пісень і вухатими соняшниками, і вусатим ячменем (Стельмах, Хліб.., 1959, 540); // З вухами (про шапку). На його голові низько сиділа заяча вухата шапка (Кучер, Чорноморці, 1956, 306).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вухатий | вухата | вухате | вухаті |
Родовий | вухатого | вухатої | вухатого | вухатих |
Давальний | вухатому | вухатій | вухатому | вухатим |
Знахідний | вухатий, вухатого | вухату | вухате | вухаті, вухатих |
Орудний | вухатим | вухатою | вухатим | вухатими |
Місцевий | на/у вухатому, вухатім | на/у вухатій | на/у вухатому, вухатім | на/у вухатих |