вщепити
ВЩЕПИТИ (УЩЕПИТИ), вщеплю, вщепиш; мн. вщеплять; док., перех., у що, зах. Прищепити. Він був правдивим хрестом для матері, котра ніяк не могла йому вщепити в голову своїх правил чемності (Фр., III, 1950, 341); Людина була прекрасною так довго, доки не щепила в своє серце гидку отруту, що їй ім'я: жадоба багатства, заздрість, злоба (Ірчан, II, 1958, 64).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вщеплю | вщепимо |
2 особа | вщепиш | вщепите |
3 особа | вщепить | вщеплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вщепив | вщепили |
Жіночий рід | вщепила | |
Середній рід | вщепило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вщепімо | |
2 особа | вщепи | вщепіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вщепивши |