віадук
ВІАДУК, а, ч. Міст через яр, провалля, залізничні колії тощо. Авто майнуло через віадук і зникло в гущавині парку (Смолич, І, 1958, 87); Над водоспадом вигнувсь віадук (Дор., Єдність, 1950, 52); Ще хвилина - й поїзд пірне під навіс і в тіні віадука сховається від сліпучого сонця (Мур., Жила.. вдова, 1960, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віадук | віадуки |
Родовий | віадука | віадуків |
Давальний | віадукові, віадуку | віадукам |
Знахідний | віадук | віадуки |
Орудний | віадуком | віадуками |
Місцевий | на/у віадуку | на/у віадуках |
Кличний | віадуку | віадуки |