вівчар
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вівчар | вівчарі |
Родовий | вівчаря | вівчарів |
Давальний | вівчареві, вівчарю | вівчарям |
Знахідний | вівчаря | вівчарів |
Орудний | вівчарем | вівчарями |
Місцевий | на/у вівчарі, вівчареві | на/у вівчарях |
Кличний | вівчарю | вівчарі |
вівчарити
ВІВЧАРИТИ, рю, риш і ВІВЧАРЮВАТИ, юю, юєш, недок. Доглядати, пасти вівці. Щонайкраща Чорногорська полонина вислизнула з бідняцьких рук, і то саме тоді, коли Юра був на верхах; він і всі товариші зареклися вівчарити тут (Круш., Буденний хліб.., 1960, 240); - Ого-го, як ти за літо виріс! Дивись, на ту весну підеш зі мною вівчарити! - хвалив Бучина внука (Чендей, Поєдинок, 1962, 70); То можна вік цілий жити і не бачити тої краси, не зазнати тих величних вражень сили, що їх зазнаєш, ось так вівчарюючи (Круш., Буденний хліб.., 1960, 239); За довгі роки життя в горах він багато наслухався легенд, казок, оповідань, багато пригод сам пережив замолоду.. та й потім, коли вівчарював (Гжицький, Опришки, 1962, 20).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вівчарю | вівчаримо |
2 особа | вівчариш | вівчарите |
3 особа | вівчарить | вівчарять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вівчаритиму | вівчаритимемо |
2 особа | вівчаритимеш | вівчаритимете |
3 особа | вівчаритиме | вівчаритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вівчарив | вівчарили |
Жіночий рід | вівчарила | |
Середній рід | вівчарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вівчармо | |
2 особа | вівчар | вівчарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вівчарячи | |
Минулий час | вівчаривши |