відважний
ВІДВАЖНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; безстрашний, сміливий, хоробрий. Яка б страховина перед ним [Чіпкою] не вставала - не злякати їй його відважного духу (Мирний, II, 1954, 52); - Відважні хлопчаки! І я колись був таким (Фр., VI, 1951, 178); Хай славлять поети своїми піснями героїв відважних твоїх (Сос., Солов. далі, 1957, 68); // Який виражає відвагу. Інші будуть лунати пісні, Вільні, гучні, одважні та горді (Л. Укр., І, 1951, 173); Відважний вчинок; // у знач. ім. відважний, ного, ч. Той, хто не боїться небезпеки; сміливець. Троянці всі тут заревли. Одважних стали обнімати (Котл., І, 1952, 223).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відважний | відважна | відважне | відважні |
Родовий | відважного | відважної | відважного | відважних |
Давальний | відважному | відважній | відважному | відважним |
Знахідний | відважний, відважного | відважну | відважне | відважні, відважних |
Орудний | відважним | відважною | відважним | відважними |
Місцевий | на/у відважному, відважнім | на/у відважній | на/у відважному, відважнім | на/у відважних |