відвалювати
ВІДВАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВАЛИТИ, алю, алиш, док., перех. 1. Перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, відсувати або відкидати вбік. Парфен з розмаху заганяє лопату в землю, з люттю відвалюючи глибу за глибою (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 16); Андрій і собі причепився до каменя - і з невеликим трудом відвалили його (Фр., VIII, 1952, 154); Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка, а потім плечима одвалить тяжку кришку (Кучер, Дорога.., 1958, 125); // розм. Відокремлювати, відрізувати велику частину чого-небудь. [Орися:] Адзез [адже ж] ти мені невеличкий сматоцок [шматочок хліба] одрізав, а собі - он який одвалив (Мирний, V, 1955, 232); * У порівн. Денис Середа говорив, наче скиби, важкі, злежалі, відвалював своїм плугом від толоки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 204).
2. перен., розм. Розщедрившись, давати що-небудь у великій кількості. - Нам щодня по дев'ять цигарок відвалює [тюремне начальство] (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 235); - Півсотні овець їм відвалив [пан], щоб мовчали... (Гончар, Таврія.., 1957, 35).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвалюю | відвалюємо |
2 особа | відвалюєш | відвалюєте |
3 особа | відвалює | відвалюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвалюватиму | відвалюватимемо |
2 особа | відвалюватимеш | відвалюватимете |
3 особа | відвалюватиме | відвалюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відвалював | відвалювали |
Жіночий рід | відвалювала | |
Середній рід | відвалювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвалюймо | |
2 особа | відвалюй | відвалюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відвалюючи | |
Минулий час | відвалювавши |