відварений
ВІДВАРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відварити 1. Вже випито першу чарку, і молодий, відварений по-чабанському способу валашок, парує в мисках (Гончар, Тронка, 1963, 10); Відварені і відціджені варениці змішують із злегка підсмаженою на маслі цибулею (Укр. страви, 1957, 237); // у знач. прикм. Глафіра з печі дістала казан відвареної картоплі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відварений | відварена | відварене | відварені |
Родовий | відвареного | відвареної | відвареного | відварених |
Давальний | відвареному | відвареній | відвареному | відвареним |
Знахідний | відварений, відвареного | відварену | відварене | відварені, відварених |
Орудний | відвареним | відвареною | відвареним | відвареними |
Місцевий | на/у відвареному, відваренім | на/у відвареній | на/у відвареному, відваренім | на/у відварених |