відвойовувати
ВІДВОЙОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. - За п'ятсот год [років] передніше один пра-пра-пращур-щур парапетів напав на наше царство і одвоював од нас оті землі, поля та сіножаті (Н.-Лев., IV, 1956, 32); Ярослав і Мстислав в 1031 р. відвоювали Червенські міста, захоплені в 1018 р. Болеславом Хоробрим (Іст. УРСР, І, 1953, 62).
2. перех., перен. Боротьбою, працею, переконуванням і т. ін. домагатися чого-небудь. Він посувався [у натовпі] наперед уже повільно, але не відступав, од-войовуючи крок за кроком, щоб дійти до машини (Епік, Тв., 1958, 518); Здоровий поклик до життя, до праці знову відвойовував свої права (Кач., II, 1958, 394); Щаслива і я. І горда. Адже це я тебе [коханого] відвоювала в тієї нечисті, адже це я витягла тебе з того бруду, в якому ти погрузав (Речм., Твій побратим, 1962, 123); Ми тут [у Каховці] одвоюємо землю у спеки (Бичко, Сійся.., 1959, 106).
3. тільки док., неперех. Закінчити, перестати воювати. Він мужик, йому земля потрібна, та й відвоював давно, ще на японській війні (Цюпа, На.. ниві, 1958, 26).
4. тільки док., перех. Провоювати певний час. Одвоював своє Твердохліб (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 457).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвойовую | відвойовуємо |
2 особа | відвойовуєш | відвойовуєте |
3 особа | відвойовує | відвойовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвойовуватиму | відвойовуватимемо |
2 особа | відвойовуватимеш | відвойовуватимете |
3 особа | відвойовуватиме | відвойовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відвойовував | відвойовували |
Жіночий рід | відвойовувала | |
Середній рід | відвойовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвойовуймо | |
2 особа | відвойовуй | відвойовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відвойовуючи | |
Минулий час | відвойовувавши |