відволати
ВІДВОЛАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Вилікувати важкохворого старанним доглядом. Бабусю Настю поховали І ледве-ледве одволали Трохима діда (Шевч., І, 1951. 316).
2. заст. Запобігти здійсненню чогось неприємного або небезпечного. Мені тебе хоч жалко, мила. Біди не можна одволать (Греб., І, 1957, 106); [Горпина:] Спасибі вам, голубонько, що відволали мене від напасті!.. (Кроп., II, 1958, 292); Може пощаститься Сю жертву з горла смерті відволать (Фр., XI, 1952, 263).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відволаю | відволаємо |
2 особа | відволаєш | відволаєте |
3 особа | відволає | відволають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відволав | відволали |
Жіночий рід | відволала | |
Середній рід | відволало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відволаймо | |
2 особа | відволай | відволайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відволавши |