відділений
ВІДДІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відділити 1, 2, 4. Кухня була аж на другому краї дому, відділена від горниць довгим коридором (Мирний, IV, 1955, 346); Нарешті жінка хитнулась, одділена од дитини (Коцюб., II, 1955, 380); У нього був один син, уже давно жонатий і відділений (Фр., IV, 1950, 400).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відділений | відділена | відділене | відділені |
Родовий | відділеного | відділеної | відділеного | відділених |
Давальний | відділеному | відділеній | відділеному | відділеним |
Знахідний | відділений, відділеного | відділену | відділене | відділені, відділених |
Орудний | відділеним | відділеною | відділеним | відділеними |
Місцевий | на/у відділеному, відділенім | на/у відділеній | на/у відділеному, відділенім | на/у відділених |