відлежаний
ВІДЛЕЖАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відлежати. Криза минула. У мене були відлсжані боки, спина.. Але я був живий, я переборов смерть! (Минко, Моя Минківка, 1962, 117); // Який довго пролежав. Вона.. поцілувала пухку.. руку, що пахла тютюном, ладаном і старими, в землі відлежаними грішми (Стельмах, II, 1962, 233).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відлежаний | відлежана | відлежане | відлежані |
Родовий | відлежаного | відлежаної | відлежаного | відлежаних |
Давальний | відлежаному | відлежаній | відлежаному | відлежаним |
Знахідний | відлежаний, відлежаного | відлежану | відлежане | відлежані, відлежаних |
Орудний | відлежаним | відлежаною | відлежаним | відлежаними |
Місцевий | на/у відлежаному, відлежанім | на/у відлежаній | на/у відлежаному, відлежанім | на/у відлежаних |