відлуплювати
ВІДЛУПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ВІДЛУПАТИ, аю, аєш, недок., ВІДЛУПИТИ, уплю, упиш; мн. відлуплять; док., перех. 1. Колупаючи, відокремлювати частину від цілого (про кору, землю і т. ін.). Тая земля, що він одлупив, взяла та й розсипалась (Чуб., І, 1872, 144); Дід тим часом відлупив своїми висохлими пальцями кусень скали [стелі] (Фр., III, 1950, 137).
2. тільки док.. розм. Те саме, що відлупцювати. - Але ж дивись ти мені, висунь носа куди не треба, одлуплю! - пригрозив жартівливо (Шер., В партиз. загонах, 1947, 68).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлуплюю | відлуплюємо |
2 особа | відлуплюєш | відлуплюєте |
3 особа | відлуплює | відлуплюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлуплюватиму | відлуплюватимемо |
2 особа | відлуплюватимеш | відлуплюватимете |
3 особа | відлуплюватиме | відлуплюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відлуплював | відлуплювали |
Жіночий рід | відлуплювала | |
Середній рід | відлуплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлуплюймо | |
2 особа | відлуплюй | відлуплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відлуплюючи | |
Минулий час | відлуплювавши |