відлягати
ВІДЛЯГАТИ, ає, недок., ВІДЛЯГТИ, яже, док., безос. Послаблюватися, зникати (про біль, душевну тривогу, неспокій, а також сильний мороз, негоду). Надворі одлягає - може, це була остання завірюха (Вас., Незібр. тв., 1941, 206); [Павло:] Мені от треба затягтись міцним чимсь, щоб у грудях одлягло, бо переговоривсь (Стар., Вибр., 1959, 149); Після зборів у Гната відлягло на серці, а на душі стало легко, ніби з плечей звалив гору (Чорн., Потік., 1956, 283).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлягаю | відлягаємо |
2 особа | відлягаєш | відлягаєте |
3 особа | відлягає | відлягають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлягатиму | відлягатимемо |
2 особа | відлягатимеш | відлягатимете |
3 особа | відлягатиме | відлягатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відлягав | відлягали |
Жіночий рід | відлягала | |
Середній рід | відлягало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлягаймо | |
2 особа | відлягай | відлягайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відлягаючи | |
Минулий час | відлягавши |