відмовник
ВІДМОВНИК, а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відмовник | відмовники |
Родовий | відмовника | відмовників |
Давальний | відмовникові, відмовнику | відмовникам |
Знахідний | відмовника | відмовників |
Орудний | відмовником | відмовниками |
Місцевий | на/у відмовнику, відмовникові | на/у відмовниках |
Кличний | відмовнику | відмовники |