відмінно
ВІДМІННО. 1. Присл. до відмінний 2. У них і в школі - Усе відмінно (Мур., Широка дорога, 1950, 100); Відмінно працюють екіпажі танкера "Кремль" (Рад. Укр., 1.ХП 1953, 1).
2. у знач. ім. Шкільна відмітка найвищої оцінки знань. А коли траплялося Яші одержати добре, Нюра пирхала: - А в мене завжди відмінно! (Донч., VI, 1957, 125).