відмінювання
ВІДМІНЮВАННЯ, я, с., грам. Дія за знач. відмінювати 1 й відмінюватися 1. Зміна іменника за відмінками зветься відмінюванням (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 306).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відмінювання | відмінювання |
Родовий | відмінювання | відмінювань |
Давальний | відмінюванню | відмінюванням |
Знахідний | відмінювання | відмінювання |
Орудний | відмінюванням | відмінюваннями |
Місцевий | на/у відмінюванні | на/у відмінюваннях |
Кличний | відмінювання | відмінювання |