відпоручник
ВІДПОРУЧНИК, а, ч., діал. Уповноважений. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відпоручник | відпоручники |
Родовий | відпоручника | відпоручників |
Давальний | відпоручникові, відпоручнику | відпоручникам |
Знахідний | відпоручника | відпоручників |
Орудний | відпоручником | відпоручниками |
Місцевий | на/у відпоручнику, відпоручникові | на/у відпоручниках |
Кличний | відпоручнику | відпоручники |