відпочивальник
ВІДПОЧИВАЛЬНИК, а, ч. Той, хто відпочиває (в 1 знач.). Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом (Ю. Янов., II, 1954, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відпочивальник | відпочивальники |
Родовий | відпочивальника | відпочивальників |
Давальний | відпочивальникові, відпочивальнику | відпочивальникам |
Знахідний | відпочивальника | відпочивальників |
Орудний | відпочивальником | відпочивальниками |
Місцевий | на/у відпочивальнику, відпочивальникові | на/у відпочивальниках |
Кличний | відпочивальнику | відпочивальники |