відпроваджувати
ВІДПРОВАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРОВАДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Прощаючись, супроводжувати кого-небудь до якогось місця; проводжати. Потім він відпроваджував Стефанію додому (Мак., Вибр., 1954, 185); За хлопцями йшов гурток жіночий, - то матері, що відпроваджували своїх синів (Л. Укр., III, 1952, 554); Я в них обідав і потому одпровадив його (Коцюб., III, 1956, 337); - Ну, бувай здоровий, я їду, - промовив встаючи Іван.. - Відпровадь мене до воріт (Гжицький, Вел. надії, 1963, 331).
2. Насильно відводити кого-небудь у певне місце. Хому.. піймали, руки йому скрутили і відпровадили до волості (Кв.-Осн., II, 1956, 230); Цих [в'язнів] провели в двір райміліції - пішки етапом, потім одпровадять у місто - в тюрму (Головко, II, 1957, 185); // рідко. Відводити когось убік від інших з якоюсь метою. Вкінці староста відпровадив присяжного в кут і почав з ним щось шептати (Фр., II, 1950, 154).
3. розм. Посилати, відсилати когось або щось куди-небудь. От вони [січовики], завдавши чосу татарві, одпровадили чималий загін і проти черкесів (Стор., І, 1957, 346); [Федон:] Він статую купив недавно в мене, то я її до нього відпровадив (Л. Укр., III, 1952, 435).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпроваджую | відпроваджуємо |
2 особа | відпроваджуєш | відпроваджуєте |
3 особа | відпроваджує | відпроваджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпроваджуватиму | відпроваджуватимемо |
2 особа | відпроваджуватимеш | відпроваджуватимете |
3 особа | відпроваджуватиме | відпроваджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відпроваджував | відпроваджували |
Жіночий рід | відпроваджувала | |
Середній рід | відпроваджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпроваджуймо | |
2 особа | відпроваджуй | відпроваджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відпроваджуючи | |
Минулий час | відпроваджувавши |