відпуст
ВІДПУСТ, у, ч., церк. 1. Молитва, якою відпускаються гріхи. О. Яким тільки що відпуст прочитав (Свидн., Люборацькі, 1955, 132).
2. Місцевий церковний обряд, під час якого масово відпускаються гріхи. Вона погодилась з Настею, навіть обіцяла піти після жнив на відпуст відмолювати. гріхи свої й доччині (Коцюб., I, 1955, 57); * У порівн. Ось ідуть вони [звірі] юрбами, Мов на відпуст з корогвами (Фр., XII, 1953, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відпуст | відпусти |
Родовий | відпусту | відпустів |
Давальний | відпустові, відпусту | відпустам |
Знахідний | відпуст | відпусти |
Орудний | відпустом | відпустами |
Місцевий | на/у відпусті | на/у відпустах |
Кличний | відпусте | відпусти |
відпустити
ВІДПУСТИТИ див. відпускати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпущу | відпустимо |
2 особа | відпустиш | відпустите |
3 особа | відпустить | відпустять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відпустив | відпустили |
Жіночий рід | відпустила | |
Середній рід | відпустило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпустімо | |
2 особа | відпусти | відпустіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відпустивши |