відслонений
ВІДСЛОНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відслонити. Тихий рожевий світ обливав її чудове, матово біле лице та руки, одслонені до плечей (Н.-Лев., ІV, 1956, 7); // відслонено, безос. присудк. сл. * Образно. Тепер йому цілком одслонено запону з-перед очей. Так жити далі не можна! (Ю. Янов., І, 1954, 121).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відслонений | відслонена | відслонене | відслонені |
Родовий | відслоненого | відслоненої | відслоненого | відслонених |
Давальний | відслоненому | відслоненій | відслоненому | відслоненим |
Знахідний | відслонений, відслоненого | відслонену | відслонене | відслонені, відслонених |
Орудний | відслоненим | відслоненою | відслоненим | відслоненими |
Місцевий | на/у відслоненому, відслоненім | на/у відслоненій | на/у відслоненому, відслоненім | на/у відслонених |