відстоювати
ВІДСТОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОЯТИ, ою, оїш, док., перех. 1. Простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу. Відстояти вахту; // Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. Побравсь [Павло] до церкви, одстояв службу (Вовчок. І, 1955, 164).
Відстояти ноги - втомити ноги довгим стоянням. - Сідайте, бо ноги відстоїте (Барв., Опов.., 1902, 215).
2. рідко. Те саме, що захищати; обороняти. Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (Кучер, Чорноморці, 1956, 119); Дівчата були ще раді, що парубки з ними, - ..чи п'яне попадеться, чи собака кинеться - є кому одстояти й оборонити (Мирний, III, 1954, 43); Хвала народові, що мужніми грудьми від орд нападницьких Країну Рад відстояв (Рильський, І, 1956, 165); // Боротися за збереження чого-небудь. Один тільки пролетаріат відстоює в наші дні справжню свободу націй.. (Ленін, 19, 1950, 69); Радянський народ не боїться погроз, впевнено відстоює мир (Літ. газ., 9.V 1951, 4); // Доводити правильність чого-небудь. Молодь гаряче почала обстоювати нові методи роботи (Коп., Вибр., 1948, 106); Хоч я й одстояв половину статті, зате цікавіша половина пропала (Коцюб., III, 1956, 167).
3. спец. Залишаючи рідину в нерухомому стані, надавати можливість частинкам речовини осідати на дно посудини, резервуару тощо.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстоюю | відстоюємо |
2 особа | відстоюєш | відстоюєте |
3 особа | відстоює | відстоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстоюватиму | відстоюватимемо |
2 особа | відстоюватимеш | відстоюватимете |
3 особа | відстоюватиме | відстоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відстоював | відстоювали |
Жіночий рід | відстоювала | |
Середній рід | відстоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстоюймо | |
2 особа | відстоюй | відстоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відстоюючи | |
Минулий час | відстоювавши |