відстояний
ВІДСТОЯНИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відстояти 2. Заходьте в світ, відстояний людьми Від ненажерних зграй, від замахів лукавих! (Рильський, Сад.., 1955, 97).
2. Який відстоявся (в 2 і 3 знач.). Тут устав я і Джамбулу відповів: Розуме одстояний і многолітній!.. (Тич.. I, 1957, 278).
Відстояне молоко - молоко, у якому вершки підійшли догори. Гість.. заходився жадібно пити свіже, відстояне молоко (Гур., Новели, 1951, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відстояний | відстояна | відстояне | відстояні |
Родовий | відстояного | відстояної | відстояного | відстояних |
Давальний | відстояному | відстояній | відстояному | відстояним |
Знахідний | відстояний, відстояного | відстояну | відстояне | відстояні, відстояних |
Орудний | відстояним | відстояною | відстояним | відстояними |
Місцевий | на/у відстояному, відстоянім | на/у відстояній | на/у відстояному, відстоянім | на/у відстояних |