відтворений
ВІДТВОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтворити. Багатогранно відтворений образ Шевченка в українській радянській поезії (Рад. літ-во, 11, 1949, 74); // відтворено, безос. присудк. сл. В оповіданні [Марка Вовчка] "Два сини".. реалістично відтворено картини безправного становища кріпаків (Укр. літ., 8, 1957, 235).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відтворений | відтворена | відтворене | відтворені |
Родовий | відтвореного | відтвореної | відтвореного | відтворених |
Давальний | відтвореному | відтвореній | відтвореному | відтвореним |
Знахідний | відтворений, відтвореного | відтворену | відтворене | відтворені, відтворених |
Орудний | відтвореним | відтвореною | відтвореним | відтвореними |
Місцевий | на/у відтвореному, відтворенім | на/у відтвореній | на/у відтвореному, відтворенім | на/у відтворених |