відтирати
ВІДТИРАТИ, аю, аєш, недок., ВІДТЕРТИ, відітру, відітреш; мин. ч. відтер, терла, ло; док., перех. 1. Розтираючи поверхню шкіри, приводити кого-небудь до притомності або повертати чутливість частинам тіла. Почне одтирати [мати] - Андрійко плаче: пальчик болить (Мирний, IV, 1955, 286); Катерина відтирала холодною водою свої закляклі ноги й руки (Чорн., Визвол. земля, 1950, 30); Ми винесли її [Софію]. Відтак відтерли, і Ганнуся побігла сама по лікаря (Коб., І, 1956, 535); Бугров роззувся, відтер снігом заморожені ноги (Мик., II, 1957, 276).
2. розм. Те саме, що відтискувати 1; відтісняти. Салоган відтирає конем Юрія Морозенка, впритул під'їжджає до жінки (Стельмах, Хліб.., 1959, 403); До столу посунули комсомольці і відтерли Марусю від Лодиженка (Ле, Міжгір'я, 1953, 256); // перен. Відстороняти, усувати когось від чогось. -Василя вже не обирали в президії, депутатом в райраду. А він з усіма сварився,.. говорив, що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Мушк., Серце.., 1962, 297); - Але вам не вдасться відтерти мене від моїх винаходів! (Собко, Справа.., 1959, 311).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтираю | відтираємо |
2 особа | відтираєш | відтираєте |
3 особа | відтирає | відтирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтиратиму | відтиратимемо |
2 особа | відтиратимеш | відтиратимете |
3 особа | відтиратиме | відтиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відтирав | відтирали |
Жіночий рід | відтирала | |
Середній рід | відтирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтираймо | |
2 особа | відтирай | відтирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відтираючи | |
Минулий час | відтиравши |