відточений
ВІДТОЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до відточити. З гостро відточеними мечами на поганську землю налітав [Святослав] (Мирний, V, 1955, 268); * Образно. Він має не тільки розум, відточений життям, партійним вихованням, він має силу волі (Ле, Міжгір'я, 1953, 71); // у знач. прикм. Пальці намацали біля пояса відточений ніж (Шиян, Гроза.., 1956, 197).
2. прикм., перен. Доведений до граничної чіткості, завершеності, досконалості. Федотов до тонкощів вивчив французький театр, що робило його гру викінченою, відточеною, гарною, легкою (Моє життя в мист., 1955, 118); Гармонійний і відточений був кожний рух спортсменки (Собко, Стадіон, 1954, 420).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відточений | відточена | відточене | відточені |
Родовий | відточеного | відточеної | відточеного | відточених |
Давальний | відточеному | відточеній | відточеному | відточеним |
Знахідний | відточений, відточеного | відточену | відточене | відточені, відточених |
Орудний | відточеним | відточеною | відточеним | відточеними |
Місцевий | на/у відточеному, відточенім | на/у відточеній | на/у відточеному, відточенім | на/у відточених |