відтухати
ВІДТУХАТИ, аю, аєш, недок., ВІДТУХНУТИ, ну, неш, док. Зменшуватися розміром (про опухлу частину тіла, людину тощо); стухати. Що ж тобі відтухає на горлечку? (Сл. Гр.); Ходжу я доволі добре, тримаюсь на ногах. Ноги, здається, одтухли (Коцюб., III, 1956, 456); [Писар:] Олексу у москалі здали, то вдвох з старшиною чотири дні і чотири ночі пили.. Після того, мабуть, днів п'ять не пив, поки одтух (К.-Карий, І, 1960, 67).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтухаю | відтухаємо |
2 особа | відтухаєш | відтухаєте |
3 особа | відтухає | відтухають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відтухав | відтухали |
Жіночий рід | відтухала | |
Середній рід | відтухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтухаймо | |
2 особа | відтухай | відтухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відтухавши |