відхідливий
ВІДХІДЛИВИЙ, а, е. Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися. - Він палкий, але одхідливий. Розсердиться, та зараз і одійде (Н.-Лев., II, 1937, 139); - Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Барв., Опов.., 1902, 273); Материнське серце таке відхідливе (Минко, Вибр., 1952, 186).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відхідливий | відхідлива | відхідливе | відхідливі |
Родовий | відхідливого | відхідливої | відхідливого | відхідливих |
Давальний | відхідливому | відхідливій | відхідливому | відхідливим |
Знахідний | відхідливий, відхідливого | відхідливу | відхідливе | відхідливі, відхідливих |
Орудний | відхідливим | відхідливою | відхідливим | відхідливими |
Місцевий | на/у відхідливому, відхідливім | на/у відхідливій | на/у відхідливому, відхідливім | на/у відхідливих |