відцурання
ВІДЦУРАННЯ, я, с. Дія за знач. відцуратися. Забув своє відцурання (Кв.-Осн., II, 1956, 326); Тепер же, глянувши на цюю другу, маленьку черничку, я аж жахнувся в своїм серці.. - Таке личко, таке ніжне, без малюсінької плямки,, наче білий первоцвіт проліска; ..і - ця чорна одіж, відцурання, забуття, за життя могила! (Григ., Вибр., 1959, 371).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відцурання | відцурання |
Родовий | відцурання | відцурань |
Давальний | відцуранню | відцуранням |
Знахідний | відцурання | відцурання |
Орудний | відцуранням | відцураннями |
Місцевий | на/у відцуранні | на/у відцураннях |
Кличний | відцурання | відцурання |