відщепенець
ВІДЩЕПЕНЕЦЬ, нця, ч. Той, хто відірвався, відколовся від певного суспільного середовища або відкинутий середовищем. [Наталя:] Намалюй нещадними сатиричними фарбами пики одщепенців суспільства, яких життя викидає на смітник історії (Мик., І, 1957, 415); Чіпка виростає як відщепенець навколишнього оточення, зганьблене дитя "незаконного шлюбу" (Від давнини... І, 1960, 355).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відщепенець | відщепенці |
Родовий | відщепенця | відщепенців |
Давальний | відщепенцеві, відщепенцю | відщепенцям |
Знахідний | відщепенця | відщепенців |
Орудний | відщепенцем | відщепенцями |
Місцевий | на/у відщепенці | на/у відщепенцях |
Кличний | відщепенцю | відщепенці |
відступник
ВІДСТУПНИК, а, ч. 1. Людина, яка зреклася своїх релігійних переконань. [Диякон:] Відступника не прийме церква вдруге (Л. Укр., II, 1951, 478); Їм, старим аксакалам, відомо, як росіянку водив до себе той.. відступник Саїд (Ле, Міжгір'я, 1953, 134).
2. зневажл. Той, хто відмовився від своїх поглядів, ідеалів; перевертень, зрадник. Іван Франко своїм гострим. словом карає, б'є всіх тих, ..яким тільки й б одне ім'я ганебне: боягуз, відступник, зрадник (Тич., III, 1957, 165): Партія завжди рішуче очищала свої ряди від розкольників і відступників (Рад. Укр., 25. Х 1957, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відступник | відступники |
Родовий | відступника | відступників |
Давальний | відступникові, відступнику | відступникам |
Знахідний | відступника | відступників |
Орудний | відступником | відступниками |
Місцевий | на/у відступнику, відступникові | на/у відступниках |
Кличний | відступнику | відступники |