віз
ВІЗ 1, воза, ч. 1. Засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів. Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки Додому вертались (Шевч., II, 1953, 120); Проїздили з навісним брязкотом вози, навантажені будівничим матеріалом (Л. Укр., III, 1952, 604); Риплять тугі вози (Бажан, Вибр., 1940, 163).
@ Возом зачепити див. зачепити; Докласти воза див. докласти; П'яте колесо до воза (у возі) див. колесо.
2. Приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. Не раз ходив за сіллю в Крим; Тарані торговав [торгував] возами (Котл., I, 1952, 107); Пора прийшла - І службу [Білочка] відбула, - За те чумацький віз оріхів наділили (Гл., Вибр., 1957, 143).
3. астр. Назва сузір'я північної півкулі із семи зірок, що нагадує віз. Великий віз; Малий віз.
ВІЗ2, воза, ч. Велика морська промислова риба родини осетрових.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віз | вози |
Родовий | воза | возів |
Давальний | возові, возу | возам |
Знахідний | віз | вози |
Орудний | возом | возами |
Місцевий | на/у возі | на/у возах |
Кличний | возе | вози |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Віз | Вози |
Родовий | Воза | Возів |
Давальний | Возові, Возу | Возам |
Знахідний | Віз | Вози |
Орудний | Возом | Возами |
Місцевий | на/у Возі | на/у Возах |
Кличний | Возе | Вози |
везти
ВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. віз, везла, ло; недок. 1. перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч., І, 1951, 322); - Позбирай у віз рибу та вези у місто на продаж, - промовив отаман до жінки (Н.-Лев., II, 1956, 230); Марія мовчала, а серце кричало: "Візьміте з собою мене до причалу. Покличте в каюту, везіть до Вкраїни" (Воронько, Тепло.., 1959, 86); // Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин). Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що вона везе (Номис, 1864, № 7221); Білий кінь швиденько віз санки по грудовому шляшку (Вовчок, І, 1955, 295).
2. неперех., безос., кому. Щастити, фортунити. - Не везе, брат, мені, ні в чому на світі не везе! (Мирний, І, 1954, 276); Сьогодні знов страшенний дощ, мокро і холодно. Не везе з погодою (Коцюб., III, 1956, 272); - Як добре, що я вас зустрів.., мені просто везе (Ле, Міжгір'я, 1953, 408).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | везу | веземо |
2 особа | везеш | везете |
3 особа | везе | везуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | везтиму | везтимемо |
2 особа | везтимеш | везтимете |
3 особа | везтиме | везтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віз | везли |
Жіночий рід | везла | |
Середній рід | везло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | везімо | |
2 особа | вези | везіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | везучи | |
Минулий час | візши |
віза
ВІЗА, и, ж. 1. Напис на документі, який засвідчує, що його перевірено офіційною особою. [Ярчук:] Треба, щоб список дістав принципіальну візу директора (Мик., І, 1957, 380).
2. Відмітка на закордонному паспорті про дозвіл в'їзду на територію певної держави, виїзду з неї або перебування в ній. Не дивлячись на жорстокі урізування у видачі в'їзних віз з боку французького уряду,.. Міжнародний конгрес прихильників миру все-таки відбувається (Тич., III, 1957, 329); Всі троє мали лише проїзні візи, і спинятися в Берліні їм не дозволялось (Собко, Граніт, 1937, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віза | візи |
Родовий | візи | віз |
Давальний | візі | візам |
Знахідний | візу | візи |
Орудний | візою | візами |
Місцевий | на/у візі | на/у візах |
Кличний | візо | візи |