віза
ВІЗА, и, ж. 1. Напис на документі, який засвідчує, що його перевірено офіційною особою. [Ярчук:] Треба, щоб список дістав принципіальну візу директора (Мик., І, 1957, 380).
2. Відмітка на закордонному паспорті про дозвіл в'їзду на територію певної держави, виїзду з неї або перебування в ній. Не дивлячись на жорстокі урізування у видачі в'їзних віз з боку французького уряду,.. Міжнародний конгрес прихильників миру все-таки відбувається (Тич., III, 1957, 329); Всі троє мали лише проїзні візи, і спинятися в Берліні їм не дозволялось (Собко, Граніт, 1937, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віза | візи |
Родовий | візи | віз |
Давальний | візі | візам |
Знахідний | візу | візи |
Орудний | візою | візами |
Місцевий | на/у візі | на/у візах |
Кличний | візо | візи |