вік
ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав спільно віку жити (Котл., І, 1952, 225); Минула половина її літ, а вже вдавалось, що Нимидора доживає свій вік (Н.-Лев. IV, 1956, 244); // Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. Судді тебе й закони зап'ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (Фр., XIII., 1954, 406); На задніх лавах було тихо. Там сиділи поважні віком (Смолич, Мир.., 1958, 226); // Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті. Вибирай жінку на цілий вік (Укр.. присл.., 1955, 116). @ Від роду (зроду)-віку див. рід; Вік вікувати (звікувати): а) (з ким ) жити до смерті з кимсь; б) (ким ) бути кимсь до старості. Робота в мене - тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (Донч., VI, 1957, 386); Віку доживати (дожити) - жити останній відрізок життя (звичайно про стару людину). - Дай нам спокійно віку дожити (Кв.-Осн., II, 1956, 63); До віку - усе життя, до кінця життя. Невже мені отак до віку каратись? (Мирний, V, 1955, 239); Зав'язувати (зав'язати) вік кому див. зав'язувати; Збавляти (збавити) віку див. збавляти; На віку - протягом життя. [Ряженко:] На віку, як на довгій ниві, - чого з козаком не буває.. (Мик., І, 1957, 305); На схилі віку див. схил; Укорочувати (вкоротити) віку див. укорочувати; У розцвіті віку див. розцвіт.
2. Те саме, що сторіччя. Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (Н.-Лев., III, 1956, 7); Уперед до звершення замірів. Що поклав дев'ятнадцятий вік (Граб., І, 1959, 394).
3. з означ. Період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха. Час широкого розповсюдження знарядь праці з міді і бронзи називається в науці бронзовим віком (Іст. УРСР, I, 1953, 21); Ми вступили в атомний вік, коли атомна енергія використовується в дедалі ширших масштабах (Наука.., 5, 1959, 56); Середні віки; // Відрізок часу, який відповідає геологічному ярусові Землі. До останнього часу в породах Криворізької серії.. не було знайдено палеонтологічних решток, за допомогою яких можна було б визначити геологічний вік порід (Вісник АН, 1, 1957, 56).
4. розм. Надзвичайно довгий час; вічність. Сьогоднішній вечір їй віком здався (Мирний, III, 1954, 78); Він нас учив найглибше поважати Святиню роботящої руки, - І увійшов наш Янка [Купала] у віки, Як образ Білорусії крилатий (Рильський, II, 1960, 307); Два роки всього прожив Гордій з мачухою, здавалося ж - віки (Крот., Сини.., 1948, 16).
@ На віки [вічні] - назавжди. Поминай мене, не удавайся у тугу... прощай на віки вічні!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 78).
5. у знач. присл. Надзвичайно довго; завжди. Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Шевч., І, 1951, 245); І в степах буде вік зеленіти На добро трудова магістраль (Нагн., Вибр., 1950, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вік | віки |
Родовий | віку | віків |
Давальний | вікові, віку | вікам |
Знахідний | вік | віки |
Орудний | віком | віками |
Місцевий | на/у віку | на/у віках |
Кличний | віку | віки |
віко
ВІКО, а, с. Верхня частина діжки, скрині й т. ін., якою їх закривають. Коровай поклали на віці од діжі (Н.-Лев., III, 1956, 73); Скриня була важка. Гнат шарпнув за віко, і віко відскочило (Коцюб., І, 1955, 30); Перші грудочки, перемішані з сльозами, глухо впали на віко домовини (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 153).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віко | віка |
Родовий | віка | вік |
Давальний | вікові, віку | вікам |
Знахідний | віко | віка |
Орудний | віком | віками |
Місцевий | на/у віку | на/у віках |
Кличний | віко | віка |