галабурдник
ГАЛАБУРДНИК, а, ч., діал. Бешкетник. З якою насолодою побив би він його, згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. Тощо сказала б вона?.. галабурдник!.. (Коцюб., І, 1955, 408); Вельможне панство каже, що треба приборкати самих горлаїв та галабурдників, - тих, хто грабує та робить напади (Тулуб, Людолови, II, 1957, 218).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | галабурдник | галабурдники |
Родовий | галабурдника | галабурдників |
Давальний | галабурдникові, галабурднику | галабурдникам |
Знахідний | галабурдника | галабурдників |
Орудний | галабурдником | галабурдниками |
Місцевий | на/у галабурднику, галабурдникові | на/у галабурдниках |
Кличний | галабурднику | галабурдники |