ганьбити
ГАНЬБИТИ, блю, биш, недок., перех. 1. Вкривати ганьбою (у 2 знач.); безчестити. Не стане він [Саїд] одруженням з християнкою ганьбити рід, ображати прах правовірного свого батька (Ле, Міжгір'я, 1953, 127); Третю зміну, третій день У пивній стирчить, як пень. Погляда на всіх по-барськи Та ганьбить ім'я шахтарське (С. Ол., Вибр., 1959, 195).
2. Виражати осуд; засуджувати. Ой, ми, доню, Твою долю Не ганьбим, не гудим: Будь щаслива, Добротлива, То й ми в добрі будем (Г.-Арт., Байки.., 1958, 176); У своїх байках Гребінка ганьбить свавільне поводження панів з кріпаками (Іст. укр. літ.. І, 1954, 182).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ганьблю | ганьбимо |
2 особа | ганьбиш | ганьбите |
3 особа | ганьбить | ганьблять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ганьбитиму | ганьбитимемо |
2 особа | ганьбитимеш | ганьбитимете |
3 особа | ганьбитиме | ганьбитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ганьбив | ганьбили |
Жіночий рід | ганьбила | |
Середній рід | ганьбило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ганьбімо | |
2 особа | ганьби | ганьбіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ганьблячи | |
Минулий час | ганьбивши |