гармонізація
ГАРМОНІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. Створення акордового супроводу до якої-небудь мелодії. Принцип добору й гармонізації народних мелодій, функції музики в обох цих творах ["За Неман іду", "Не ходи, Грицю.."] однакові (Укр. клас. опера, 1957, 103).
2. Музичний твір, створений на основі запозиченої мелодії. Лисенко перший своїми гармонізаціями, надрукованими в численних його збірках, подав самоцвіти нашого мелосу в золотій оправі тогочасної музичної мислі (Рильський, III, 1955, 358); Хори в "Катерині" - чи не найкращі щодо якості музики. Найчастіше це гармонізації народних пісень (Укр. клас. опера, 1957, 268).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гармонізація | гармонізації |
Родовий | гармонізації | гармонізацій |
Давальний | гармонізації | гармонізаціям |
Знахідний | гармонізацію | гармонізації |
Орудний | гармонізацією | гармонізаціями |
Місцевий | на/у гармонізації | на/у гармонізаціях |
Кличний | гармонізаціє | гармонізації |